— Там було лише одне вільне місце, і я віддав його багатому хлопцеві, бо він дає гроші, які ми витратимо на відкриття акушерського відділення.
— Найбільше мене лякає те, що ти можеш дивитися на хлопця, якому щойно підписав смертний вирок, і навіть не переживаєш.
— А я тут не для того, щоби переживати.
Кому взагалі яка різниця, що думають інші, га? Загляньте в своє серце і робіть те, що допоможе стати щасливішим.
— Бобо, я з'ясував, чому ти раптово знепритомнів.
- Чоловіки не втрачають свідомості. Ми несподівано лягаємо подрімати.
— Сину, ти вживав наркотики за останні 48 годин?
— Ні, сер, я взагалі не вживаю наркотиків.
— Я питаю, бо наша ін'єкція разом із наркотиками тебе вб'є.
- Ах, наркотики! Та було діло…
Яка ганьба! Господи! Лікар Рід, вчора ви бігали по моїй клініці напівголою, сьогодні ви тупіте на обході. Може, у вас хвостик надто тугий на голові, га? А можливо, у вас легкий випадок лихоманки«буги-вуги»? Але в будь-якому випадку, люба, ви облажалися.
Лікар Рід, а чому більшість ваших історій закінчуються словами:«... а потім він повісився»?
— Думаєш, я став головним лікарем, бо запізнювався?
— Ні, Бобо, бо одним ти лизав дупу, а інших бив тишком-нишком.
— Можливо, я так і робив, але починав я це робити рівно о восьмій.
Доктор Доріан, я занадто злий, щоб прикидатися, що я Вас не ненавиджу.