Така вже доля осягає більшість присяг – їм не судилося бути сповненими.

Є погляд і думка. Це треба розрізняти. Відомо, що купини — особливість болота і що вони залишаються на місці боліт, що осушуються. З висоти купини небагато побачиш.

Гроші - невід'ємна частина життя.

Як відомо, гроші та душа сусідять рідко.

Вся різниця між поганими і добрими людьми полягає в тому, що у перших приватний інтерес переважає над загальним, тоді як другі жертвують своїм власним благом заради друга чи заради суспільства.

Він щиро любив дочку, і сором від того, що вона бігла з чужим чоловіком, мучив його меншою мірою, ніж думка про те, що він більше її не побачить, не зможе обійняти і знову тиранити.

Неважко залишатися вірним лідеру, важко знайти ефективні засоби назавжди зберегти основну мрію організації.

«Протиріччя між працею і капіталом» не подолано, воно лише відкладено, зрушено у часі та просторі. Немислима ситуація, коли два пролетарі мають зарплату, що відрізняється в десятки разів, а всю роботу робить малооплачуваний. Не може цей стан тривати довго, звісно, ​​за історичними мірками.

Долі людські… Як багато ми можемо зробити, щоб вони були світлішими. А раз у раз натикаєшся на страшну звичку. Чужу для нашого ладу. Попросиш просту довідку, і перша думка, в кому закореніла ця звичка, спрацює як рефлекс: чи є хоч якась можливість не дати? І знайде таку нагоду і не дасть. Не можна думати про людину. Є параграфи, там усе сказано. Не можна допомогти падаючому, якщо він не кричить про допомогу.
— …бо він із цього приводу не звертався…
Мені важко було вловити суть його доказів. Слова в нього зливалися, і виразно звучало лише це –«Не положено». Урочисто, як переможний клич: — Не годиться!
Адже має бути навпаки:є хоч найменше прохання виконати прохання... - Виконай.

Я побачив: немає  більшого блага, ніж радіти своїм справам,
бо в цьому й частка людини,
бо хто його приведе — подивитися, що буде після?