Потреба побачити літературний твір така натуральна і така сильна, що екранізації будуть робитися доти, доки існуватиме кінематограф, хоча екранізація нерідко і перетворюється на варварство.

Все можна пережити в цьому житті, поки є навіщо жити, кого любити, про кого дбати і кому вірити.

Зіткнувшись із труднощами, не можна здаватися, бігти. Ви повинні оцінювати ситуацію, шукати рішення і вірити в те, що все робиться на краще. Терпіння – ось ключ до перемоги.

Дійшовши до лави проти дубового хреста, вона  сидить на вітрі і на весняному холоді годину, дві, поки зовсім не замерзнуть її ноги в легких черевиках і рука у вузькій лайці. Слухаючи весняних птахів, які солодко співають і в холод, слухаючи дзвін вітру у фарфоровому вінку, вона  думає іноді, що віддала б півжиття, аби не було перед її очима цього мертвого вінка. Цей вінок, цей бугор, дубовий хрест! Чи можливо, що під ним та, чиї очі так безсмертно сяють із цього опуклого порцелянового медальйону на хресті, і як поєднати з цим чистим поглядом те жахливе, що пов'язане тепер з ім'ям Олі Мещерської? Але в глибині душі маленька жінка щаслива, як усі віддані якійсь пристрасній мріїлюди.

Від людини, на його думку, вимагалося тільки бути хитрішими за інших, вміти, як він виражався«розжитися грошима» і насолоджуватися життям.

...«жити по-людськи»...— розуміти, цінувати і розвивати своє тіло, вважати його красивим і корисним, реально та чесно оцінювати себе та оточуючих, не боятися ризикувати, творити, виявляти свої здібності, не боятися щось змінювати, коли ситуація цього вимагає, вміток пристосовуватися до нових умов, зберігаючи те старе, що може стати у нагоді, і відкидаючи непотрібне. Якщо зібрати всі ці критерії воєдино, вийде фізично здорова, розумово розвинена, відчуваюча, любляча, весела, реальна, творча, продуктивна людина. Людина, яка здатна самостійно триматися на своїх ногах, людина, яка може по-справжньому любити і по-справжньому боротися, що поєднує в собі ніжність і твердість і усвідомлює різницю між ними, а тому успішно досягає своїх цілей. Сім'я – це«фабрика», де формується така людина.

Зі страхами, як і з курінням: кинути не важко, важко не почати заново.

Коли людина щаслива, вона посміхається. Але існує і зворотна залежність: коли людина усміхається, вона стає щасливою.

Іноді я відчувала себе ніяково, сором'язливо, а іноді все було гаразд. І, навіть чудово проводячи час у суспільстві, я поглядала на двері і мріяла про той момент, коли нарешті зможу вдягнути піжаму, залізти в ліжко та розслабитися з книжкою.

... ми залишаємося з парадоксом про два парадокси.