- Закохалася? Та ви ж познайомилися всього пару тижнів тому!
— Яка різниця, адже на це потрібна одна мить.

- Сьогодні чудова погода, Холлі. Чому б тобі не пройти? Подихаєш свіжим повітрям.
- Ну так, мабуть. — Знову вона  про свіже повітря, ніби він панацея від усіх її бід.

Зі мною... по-різному — я самотня. Я втомлена. Я сумна. Я весела. Я щаслива. Я нещасна. Зі мною щодня по -різному. Але, я сподіваюся, "зі мною все гаразд" - це теж про мене.

— Говорять, час лікує, — усміхнувся він.
- Ну так, кажуть, - похмуро відповіла Холлі. — І ще радять пити якомога більше чаю.

Полюбити людину, яка відповідає тобі взаємністю, - це саме собою диво.

Говорять, ніщо не триває вічно, але я твердо вірю, що для деяких людей любов безсмертна.

Не можна говорити не серйозно на серйозному!

Це так страшенно важко — постійно намагатися бути щасливою.

- Ви дуже мила.
— Мені це вже говорили в дитинстві, а потім він додав, що не педофіл.

— Я тільки одне знаю: якщо не знайти щось свого, то й залишишся звичайною людиною. І не важливо, чи йдеться про витвір мистецтва або про пару шкарпеток, головне — створити щось нове. Тоді ось воно — ти і твій витвір у реальному світі, його можна побачити, прочитати, почути, відчути. Тоді ти сам дізнаєшся трохи більше про себе, ніж знають про тебе інші. Ти мене зрозумів?
— Так, ти збираєшся в майбутньому розмальовувати шкарпетки...