— Як тебе звуть, до речі?
— А хіба тобі не хочеться трахнути мене і ніколи цього не впізнати?
— Чорт, і хто сказав, що романтика померла...
- Що тобі потрібно?
- Ну, мир на Близькому Сході, двогодинний оргазм.
Нічого не буває дарма. Якщо ви щось зробили, значить у той конкретний момент вашого життя, на тому конкретному етапі вашого розвитку, в цьому вчинку був сенс. І якщо вам здається, що ви могли вчинити інакше, знайте – ви не могли.
Ще один сонячний день у пеклі.
Нікому і ніколи не скаржся на чоловіка. Ти завтра його пробачиш, а в очах твоїх друзів він залишиться людиною, яка не заслуговує на повагу.
— Ти маєш сказати собі:«Та бать цього хлопця!»
— Мені починає здаватися, що це твоя єдина порада на всі випадки життя.
Мила, Карен.
Якщо ти читаєш це, то значить, у мене все ж таки вистачило сміливості відправити листа. Тим краще. Ти знаєш мене не дуже добре, але якщо ти дозволиш мені почати — я безупинно розповідатиму про те, як мені важко писати. Але ці рядки даються мені навіть важче, ніж зазвичай. Не знаю, як це сказати, так що скажу прямо. Я зустрів жінку. Випадково. Я не прагнув цього, не шукав любові. Так склалися обставини. Вона щось сказала. Я відповів. І серед нашої розмови я відчув, що хочу провести з нею решту життя. Тепер я більш ніж впевнений у цьому почутті. Можливо, вона та сама, єдина. Вона абсолютно божевільна. І викликає у мене усмішку досить нервичну. Вона життєво потрібна для мене. Вона це ти, Карен. Це гарна новина…
Погана в тому, що я не знаю, як бути з тобою разом зараз. І це шалено мене лякає. Тому що, якщо ми не будемо разом зараз, мені здається, ми загубимося назавжди. Це величезний страшний світ, де все кипить і змінюється. А люди заплющують очі і втрачають момент. Момент, який може змінити все.
Я не знаю, що буде з нами. І не можу сказати, чому ти маєш вірити такому як я. Але, чорт, ти приємно пахнеш, пахнеш домом. І ти вариш чудову каву. Це також треба враховувати. Правильно?
Подзвони мені.
Невірний тобі Хенк.