У мої роки може бути один коханець – домашній клозет.

– Фаїно Георгіївно, все ж таки, чому ви не вийшли заміж?

— Люба, так важко знайти чоловіка, який не заважав би жити!

І кому потрібні були ці райські кущі, де все не можна?

- Ви чули, як не пощастило письменнику N.? - Запитали у Раневської.
- Ні, а що з ним трапилося?
- Він упав і зламав праву ногу.
- Справді, не пощастило. Чим же він тепер писатиме?

Сотні красивих слів не замінять одного щирого.

Якось Раневську запитали, чи була вона колись закохана.
- Аякже, - відповіла Раневська, - коли мені виповнилося дев'ятнадцять років, я вступила в провінційну трупу і одразу ж закохалася у першого героя-коханця! Такий красень був! А я була страшна як смертний гріх. Я його очима їла, але він не звертав на мене уваги. Але одного разу раптом підійшов і сказав шикарним своїм баритоном:«Дітю, ви ж біля театру кімнату винаймаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду у вас о сьомій годині».
Я побігла до антрепренера, грошей у рахунок платні взяла, вина купила, їжі всякої, одяглася, нафарбувалася - сиджу чекаю. О сьомій нема, о восьмій нема, о дев'ятій годині приходить... П'яний і з бабою!
«Діточку, – каже, – погуляйте десь пару годин, дорога моя!»
З того часу не те що закохуватися – дивитися на мужиків не можу: гади та мерзотники!

У мене немає й тіні честолюбства. Я просто бігаю від того, за чим ганяються мої колеги, а ось самолюбство мандрує. Адже треба бути настільки гордою, щоб плювати на самолюбство.

— Фаїно Георгіївно, як ви вважаєте, чому у чоловіків гарна жінка користується більшим успіхом, ніж розумна?
— Діточку, це ж так просто! Сліпих чоловіків на світі не дуже багато, а дурних — хоч греблю гати.

Біля«Сікстинської мадонни» Рафаеля стояло багато людей – дивилися, про щось говорили… І несподівано голосно, ніби розсікаючи натовп, чийсь голос обурився:
— Ні, я одного не можу зрозуміти. Стоять довкола, повно народу. А що товпляться?... Ну, що в ній особливого?! Босоніж, розпатлана…
– Молода людина, – перервала монолог Раневська, – ця дама так довго полонила найкращі уми людства, що вона цілком може вибирати сама, кому їй подобатися, а кому – ні.

- Сонячна кімната, четвертий поверх, з балконом!
- З балконом? Не поїду, голова закрутиться, впаду з балкона, хто буде відповідати?