Дивно усвідомлювати, що, незважаючи на те саме небо у нас над головами, ми всі абсолютно різні.

Коли її тіло вперше торкнулося сітки, все, що я побачив, це сіра пляма. Я перетягнув її через край. Її рука була маленькою та теплою. А потім вона  постала переді мною — невисока, тоненька, звичайнісінька і начебто нічим не примітна, за винятком одного. Вона  стрибнула найпершою.
Навіть цього я не зробив.
Її очі були рішучими та наполегливими.
Такими гарними.