— Це боляче — помирати?
— Швидше, ніж засинати.
Життя нудне без ризику.
— Темний Лорд уміє примушувати людей! От скажи, Сіріусе, що б ти зробив? Щоб ти зробив?
- Я б помер! Я б помер, але не зраджував би друзів!
-... це така зброя. Те, чого в нього ще не було.
— Тоді коли він був ще могутній?
- Так.
— І що ж це за зброя? - не переставав Гаррі, - щось гірше, ніж "Авада Кедавра"?
— Досить, — перебила їх місіс Візлі.
— Як з Азкабана повернувся, так став ганяти Кікімера туди-сюди, ох, бідна моя пані, що б вона сказала, якби побачила, на що перетворився будинок, всяке лихо живе, скарби викидають, вона оголосила, що він їй більше не син, а він тут, і кажуть, до всього ще й убивця...
— Побормочі в мене ще й стану вбивцею!
Ті, хто люблять нас завжди з нами, ти можеш їх знайти ось тут!
Зовсім ти не погана людина! Ти дуже хороша людина, з якою трапилося багато поганого, розумієш? До того ж світ не поділений на добрих та поганих, у кожному є і темна, і світла сторона, головне в тому, яку ти вибрав – це все визначає.
- Ти не розумієш, Сіріусе! - проскулив Петтигрю. — Він убив би мене.
— Отже, треба було померти, — прогарчав Блек. — Померти, а не зраджувати друзів. Ми б усе так вчинили заради тебе!
Пацюк, мабуть, вийшов з тебе краще, ніж людина.