Станіслав примудрився зберегти доброзичливий вираз обличчя і навіть ввічливу усмішку (а мимовільне посмикування лівого ока можна списати на наслідки старої контузії).

- Тікаємо! – гаркнув Станіслав. Статутне«відступаємо!» ніколи йому не подобалося: оптимізму в ньому було більше, але й складів теж.
Екіпаж виконав команду швидко, одностайно та з разючим ентузіазмом.

— Глянь, голова вже наполовину сива!
— А наполовину ще русява!

Але принцип«переможців не судять» зазвичай викликає у цих переможців почуття вседозволеності, а наступного разу їм може і не пощастити.