Мамо! _

Озирнися ж і ти, юначе, друже мій, озирнися, як я, і скажи, кого ти кривдив у житті більше, ніж мати, — чи не від мене, не від тебе, не від нього, не від наших невдач, помилок і Чи не від нашого горя сивіють наші матері? Адже прийде година, коли болісним докором серцю обернеться все це біля материнської могили.

Ти проводила на війну синів, — якщо не ти, так інша, така сама, як ти, — інших ти вже не дочекаєшся навіки, а якщо ця чаша минула тебе, то вона не минула іншу, таку, як ти. Але якщо і в дні війни у ​​людей є шматок хліба і є одяг на тілі, і якщо стоять скирти на полі, і біжать рейками потяги, і вишні цвітуть у саду, і полум'я вирує в домні, і чиясь незрима сила піднімає воїна з землі чи з ліжка, коли він захворів чи поранений, — усе це зробили руки моїй матері — моєї, і його, і його.