Раптом так тихо стало в моєму світі без тебе.

Це не система. Це люди. Це я, це ми, ви, це все. Це не система. Це люди. Всі люди кожним своїм зітханням хочуть заслуговувати на схвалення малодушної погані. Це ми будуємо на собі такі системи, якими потім обурюємося. А немає системи насправді. Збудувати собі ідола і поклонятися, збудувати собі диявола та скидати все на нього. Але будівельник один — ми. Немає  системи, є підлість. У мені, у тобі, у всіх, у кожному. Озлоблена малодушна підлість, що відводить очі від своїх відображень і з піною біля рота намагається заслужити собі виправдання.Схвалення заслужити, галочку. Вліпіть мені галочку, пане слідчий, що я гарна. Погладьте мене по голові та відпустіть. Ось вона« система».

Нічого не буде розпливчасто, невизначено, безхребетно добре, коли« добре» падає з неба.
Нічого не буде гаразд просто так.
Нічого не утворюється так і само собою. Правда написана на воротах Бухенвальда: "Кожному своє".
Кожен завжди отримає своє.
Не рано, не пізно, але в найвірніший момент кожен отримає те, що він заслужив.
Бреши собі чи не бреши.