Багато відступилася. Багато чого відрубала. Я ненавиджу гордість за те, що за її велінням пішла від кохання… Звісно, ​​згодом охолола. Вибачила чортівку, відлучивши від розуму. Тепер слухаю серце. Кажуть, більшість помилок ми робимо на поводі у спокус серця. Наплювати. Краще зробити та пошкодувати, ніж не зробити та пошкодувати.

Від смутку до відчаю – один крок. А я ніколи не впадала у відчай. Втрачала коханих людей, тікала від минулого, опинялася на дні життя, але... Завжди вставала, йшла вперед. Ні, не на зло ворогам. Надто багато честі для них. Я просто розуміла, що якщо сама не підніму себе, мене ніхто не підніме.