От бачиш. Тому я ніколи не брешу. Важко встежити за тим, кому ти наплев.

- Я хочу померти. Я тисячі років блукаю по землі, я бачив і робив усе, що тільки можливо. Дивився як усе, що тільки мені відомо звертається на порох. Знову і знову.
— Прямо, наче...
— У пеклі? Так. Я шукаю вихід цілу вічність.

— Що ти, млинець, шукала? І чому ми зустрічаємось тут? Ти ж начебто з'їхала?
- Так. Я забула свій ніж, мабуть десь тут.
— О ні, тільки не клинок, викутий у пеклі!
— Не клинок, а ніж! Викуваний, не знаю... у Китаї.
- А так, безцінний.

— Отже, ти займався сексом із безіменними масажистками?
— Ти мене знаєш, брате: вино, жінки та пісні. Все, вирушай, мені не потрібна нянька.
- Твоя щока говорить про інше.
— Виявляється, удар з ноги від Брюса Лі до репертуару художниці не входив. Мені довелося укласти угоду з сином детектива.
— Так ось з ким ти був — з Хлоєю та Тріксі. Вино, жінки та пісні, ага...
— Загалом усе перераховане було! Якщо... рахувати караоке, після гри в«Монополію».

— Ви коли-небудь бачили обличчя диявола, любий?
- Кожне ранок в дзеркалі, приятель.