— Де моя жратва виродок?

— …Найкраща ніч у моєму житті. Хто хороший хлопчик?

— Жратва.

— … Привіт, містере Вірскес.

— Їсти давай. Я залишив тобі подаруночок на дивані, щоб ти знав, як залишати нас без їжі.

... коли одна слабка людина приходить до іншого, вони шукають не допомоги, швидше вони шукають, з ким би розділити почуття провини.

— Коти не мають  імен, — відповів він.
- Правда? – здивувалася Кораліна.
- Правда, - підтвердив кіт. - Імена носите ви, люди. Це тому, що ви не знаєте хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого.

Звати кішок - таке ж марне заняття, як звати ураган.

Те, що я можу стирчати від безглуздих занять, ще не ознака дурості.

— Я знаю, що таке кохання, — співчутливо промовив кіт. — Це коли в тебе старими черевиками жбурляють і холодною водою з балконів обливають.

Я живу для того, щоб твоє говенне життя набуло на моєму тлі хоч якогось сенсу.

Далеко не кожен зможе так легко відпустити кохану людину, забуваючи про власний егоїзм. Так. Величина любові часом теж пізнається лише після смерті.

Відкритими очима не побачиш те, що побачиш закритими.

Якщо« добре» буде довго, воно скоро просто набридне і стане«звичайним».