- Я виходжу заміж.

— Ну все, годі! Не треба нічого пояснювати! Ми самі з вусами, хоч із бородою. Але заміж...
— Пізно, тату, пізно... [Тривала пауза, приголомшені обличчя батьків]... Пізно, пізно, я дала Сергію слово.

— Надюшка, я тебе дуже люблю, просто жити без тебе не можу. Так... От не знаю, як би я вранці прокидався без тебе. Ти моя найніжніша, найулюбленіша, найкраще на світі, най-най-єдина моя Надюша.
— Чому ти раніше мені про це не казав?
— Тому що ти ніколи не просила
— Дурненька... Жінки ніколи не просять, тільки все життя знаєш як чекають?!