У Новий рік мені завжди страшно. Він обіцяє нове, найкраще життя всім без розбору. Тому люди зустрічають його кілька разів. Якщо бажання не справдилися одразу, можна почекати старого Нового року, східного Нового року, будь-якого іншого. Треба лише вірити. А що робити тим, кому не віриться? Не знаю. Напевно, краще нічого не чекати, то легше.

— А ви теж що партизани?... Дякую за службу, мужики! Не пошкодуємо живота свого за Росію-матінку! А?
- Вона як!
- Урраа!
— Уря- уря...

— А ти ж, Катя, Тихона не любиш.
— Ні, як не любити! Мені дуже його шкода.
- Ні, не любиш. Коли шкода, то не любиш.

Не те страшно, що уб'є тебе, а те, що смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами, з усіма лукавими помислами.

Бути гріху якомусь! Такий на мене страх, такий на мене страх! Точно я стою над прірвою і мене хтось туди штовхає, а втриматися мені нема за що.