Обговорювати минулі сварки і особливо хто чого комусь сказав — все одно що грати із запальничкою на пороховому складі.

Назбирати валізку образок і до певного часу тримати її в шафі - це для будь-якої дівчини свята справа.«Я всім прощаю, але все записую» – такий їхній девіз.

Ми готові міняти все, що завгодно, аби нічого не міняти. Робити все, що завгодно, аби нічого не робити. І докладати будь-яких зусиль, щоб не докладати жодних зусиль.

Кожне слово має власну температуру. Холодні слова краще не випускати у світ, будь вони тисячу разів вірні. Вони мляві та слабкі. Температура слова - це те, у що вкладено серце, помножене на власну віру людини.

Нерозумно думати, що ми купуємо речі. Ми їм продаємось.

Жінки - це кошмар, це загибель для будь-якої мислячої істоти. Вони створені з ребра Адама нашвидкуруч. Це нестерпно! І ще їм увесь час потрібна допомога.

Світло має бути великодушне. Якщо ні, то в чому його головна відмінність від мороку?

— На мою думку, ти все ускладнюєш. Смішно, що іншим ми даємо поради, яких не слідуємо самі.
- Хіба? Я так гадаю. А ще я боюся надто сильних почуттів. Точніше не сильних, а неконтрольованих.

У кожного є потреба любити. Така сама невіддільна від людини, як дихання. Просто у деяких вона  видозмінюється, і той починає любити походи по магазинах, або автомобілі, або щось інше, що не стоїть ніякого кохання.

Шалено важко любити когось, крім себе. Навіть в іншому ми нерідко любимо себе – свої насолоди, свій комфорт чи зручність. Кохання – це стан, яке залишається за вирахуванням пристрасності. Якщо за вирахуванням пристрасності нічого не залишається, у вічність таке почуття не переходить.