— Значить, серійні вбивці — це щось подібне до кіногероїв? — спитала вона.
— Та я зовсім не це говорю. Це хворі збоченці, вони роблять жахливі речі. Просто, я думаю, бажання дізнатися про них більше не робить тебе хворим на збоченця.
— Є велика різниця між бажанням дізнатися більше про них і думками про те, що ти станеш одним із них.

— Як можна бути щасливою, якщо психотерапевт каже, що мій син  соціопат. Щастя – це коли…
– Він сказав, що я соціопат?
Це було здорово. Я завжди щось підозрював, але отримати подібний діагноз офіційно було дуже приємно.

Ось що ти маєш запам'ятати, Джоне. Все приходить із досвідом. Ти кажеш, що не вмієш спілкуватися з людьми. Так ось, єдиний спосіб навчитися це почати пробувати. Спілкуйся. Взаємодіяй. У тебе не з'явиться навичок спілкування, якщо ти сидітимеш тут зі мною.

— Та звідки це ти взагалі знаєш? — стривожилася вона. — Заради Бога, тобі всього п'ятнадцять років, ти повинен… не знаю… цікавитися дівчатками, грати у відеоігри.
— Ти знаєш, що буває, коли соціопат цікавиться дівчатками?