— Може, це просто Божа воля?

— Це не моя воля.

Мабуть, щоб пояснити тобі, що ти нетактовний, знадобиться накреслити найскладнішу діаграму.

— Він просто друг. І просто підставив мені плече.
— Дивно. Друзі мені теж підставляли плече раніше. Але ніколи настільки, щоб моя мова провалювалась до них у рот.

— Дізнався щось нове?
— Так. Я наркоман.

— Тебе притягує все небезпечне: потужні вантажівки, мотоцикли, феєрверки...
— Усі люблять феєрверки!
— Дивитись — так, але не робити.

— Тобі стає не начхати на те, що думають інші люди, що означає, що тобі не начхати на інших людей.
— Я б із задоволенням вислухав твою теорію, але мені на неї начхати.

— Іноді ти просто сволота.
- Так. А ти добрий хлопець.
- Я хоч намагаюся.
— Ну, коли намагаєшся, можна робити що хочеш.
— А коли ти не намагаєшся, можна що хочеш говорити.
— Нам разом все підвладне! Можемо правити світом!
- * Багатозначне зітхання *

— Досить уже відмовок.
— Мені час... купа хворих. Ось поспішаю... і може, вдасться їх уникнути.

— Я хочу, щоб ти був присутній на моїй операції.
- Ні.
- Чому?
— Якщо ти помреш, я залишусь зовсім один...

За будь-якого розкладу, шлюб — це лотерея.