— Але те саме сказав я сьогодні вранці. Дослівно.
- То я відчуваю - звучить знайомо.
— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось.
— Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець.
- Він часто цю розповідає.
- Я знаю.
- Ви лікар. Навчіться вимовляти нормальні терміни, які здаються вам непристойними: пеніс, вагіна, анальний.
- Анальний - не непристойне слово.
- Так? Скажіть про це моїй дружині.
Я ще не випив своєї кави, так що поки не можу придумати, як би красивіше сказати фразу«плювати я хотів»... Ой! Хоча і так фраза цілком нормальна.
— Хм...
— У чому річ?
— Мені просто було цікаво, як тобі вдається зачісувати волосся так, що роги не видно?
Більше половини судових позовів до клініки надходить після спілкування лікаря та пацієнта. Отже, якщо хтось із вас горить бажанням відкрити свою рукавичку, ласкаво просимо на мій новий щорічний семінар зі спілкуванням з пацієнтами. Першим на семінар вирушає доктор Мерфі, якого я нещодавно застав, що примовляє:«Перестаньте, перестаньте, заради Бога, перестаньте стікати кров'ю».
Так, Еніте, я чую як гарчить Бакстер. Ти зайшла на половину будинку. Зуби показує? Так я скажу, що тобі робити. Ти готова? Зроби різкий рух!
Здрастуйте, мене звуть Боб Келсо, і я люблю повію. Чому я раніше так не уявлявся? Тому що всьому свій час.
- Ти можеш піти легким шляхом і зробити резекцію тому що ти боїшся, що якщо ти спробуєш впоратися сама і в тебе не вийде, звинуватити доведеться знову ж таки себе. Дозволь тобі відкрити сувору правду життя: жити взагалі страшно. Звикай. Чудес не буває. Все залежить тільки від тебе. Тож підніми свою дупу, вийди з палати та почни займатися спортом.
— А раптом буде дуже важко?
— У цьому житті все, що стоїть, дається дуже нелегко.
Якщо ти в сорок чотири роки надягаєш комбінезон не для того, щоб залізти в кабіну ракети, велика ймовірність того, що ти пару разів повернув не туди.