— А! Ось наші Бетмен та Робін!
— [ подумки ] Чортові комплекси! Наскільки ж низька моя самооцінка, якщо у своїх фантазіях я лише помічник головного героя?!
Всім привіт! Я зайшов перевірити улюбленого пацієнта... Але помилився палатою!
Доктор Рід, ви чотири роки навчалися в коледжі, потім ще чотири на медичному. Значить, вам уже як мінімум вісім років.
Доктор Доріан, ви розумієте, що ви для мене — лише порожнє місце у формі? Заради Бога, єдина причина, через яку я ношу з собою цей планшет — це можливість вдавати, що я пам'ятаю ваші імена.
- Ти що, ідіот?
- Ні, сер. Я мрійник!
Можливо, вам не вистачатиме того, що зараз ви ненавидите...
— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах?
— Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.
— Зате ви хоч плакати перестали.
- Не зовсім, просто у мене більше не виходять сльози, я навмисно зневажив себе. Це ризиковано, але доктор Джарвіс стверджує, що я гаразд.
— Поруч із вами нікого немає.
- Так? Тоді мені потрібна крапельниця.
— Але те саме сказав я сьогодні вранці. Дослівно.
- То я відчуваю - звучить знайомо.
— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось.
— Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець.
- Він часто цю розповідає.
- Я знаю.