З голови починати не можна — жертва швидко втрачається, не встигає зрозуміти, що сталося з нею.
Не кажи, як усі, ти не такий. Хоч і хочеш бути ним.
Вас тільки гроші турбують. Це місто заслуговує на кращих злочинців, і я їх йому дам.
А я не уб'ю тебе, бо з тобою дуже весело.
Я схожий на людину, яка має план? Ти знаєш хто я? Я пес, що біжить за машиною — я не знав би, що робити, якби наздогнав, так що я просто роблю і все.
А що ти нервуєш? Через шрами? Сказати, звідки вони? Іди сюди, дивись на мене.
У мене була дружина, вродлива! Як ти! Вона казала мені, що я надто сумний. Що мені потрібно більше посміхатися, вона була гравцем, і заборгувала великим акулам, одного разу вони їй порізали обличчя, у нас не було грошей на операцію, її це вбивало. Я лише хотів, щоб вона знову усміхнулася, я хотів, щоб вона знала, що мені начхати на шрами, тому я вставив лезо собі в рот, і зробив це, сам із собою. І знаєш, що? Вона не могла мене бачити, вона пішла. Тепер я бачу всю іронію, тепер завжди усміхаюся.
У Гордона є плани, у мафії є плани, поліція має плани…вони планувальники. Планувальники завжди намагаються контролювати свої тісні світи. Я не планувальник, я намагаюся показати їм, наскільки жалюгідні їхні спроби контролювати все.
Вбивство - це теж вибір.
- Ти щасливчик. Вона дияволиця.
- О, так і є. Вона справжня дияволиця! Вогонь моїх чересел. Скалка в моєму серці. Одна на мільйон – розкішна Харлі Квін!
- Пудінг! Ти вбрався заради мене?
— Заради тебе я на все готовий. Між іншим, я прихопив виноградну содову у льоду та ведмежу шкуру.