— Пудінг!

— Підемо додому.

— Пані... загинув мій пудинг, адже ти можеш його повернути?

— Можу, люба. Все що захочеш.

— Зуб даєш?

— Так, дитино. Потрібно лише стати на коліна і підкоритися моїй волі.

— Принадна пропозиція, але є одна маленька проблема: ти образила моїх друзів!

Ну, а дівчині ти зможеш від мізинця дати прикурити? Оце був би клас!

— Лікарю Квінзелю, я живу заради цих хвилин з тобою. Що таке?
— Я принесла вам кошеня.
- Як зворушливо.

Моє кохання тебе лякає, а пістолет немає?
====================================
Моє серце лякає тебе, а пістолет немає?

— Запитання... Ти помреш за мене?
- Так.
- Занадто просто. Чи будеш ти жити для мене?
- Так.
— Обережно, ніколи не вимовляй цієї клятви, не подумавши. Пристрасть призводить до поступок, а поступки до підпорядкування. Ти хочеш цього?
- Хочу.
- Скажи це. Скажи це. Скажи це. Проси, проси, проси...
- Прошу.
— О боже мій, як ти... яка ти гарна.

— Цій пташці, хано. Що ж, дитино, тільки ти і я.
- Я готова.

— Знаєш, що про баби з придурком говорять?
- А?

А?! Повторюй! Усіх убити та втекти? Вибачте... Ці голоси... Ха-ха-ха, я жартую, Господи! Вони не сказали.

— Усі бачать ці марення трюки, так?
- Так. А що?
— Я з пігулок злізла.