Ревнощі — це як рідина для розпалювання багать, яку купує недосвідчені туристи. Коли людина починає підливати ревнощі у вогонь кохання, значить вогонь сам собою вже ледь горить. Або полум'я не гріє і хочеться його посилити. Загалом щось не в порядку.
Якщо сів у калюжу — не визнавай це й греби далі.
- Купи мені чогось! - Попросила зголодніла Дафна.
Меф здивовано глянув на неї:
— Купувати — дрібно. Купують низькі душі. Я тобі все даруватиму! Ти як не проти?
Дафна обережно погодилася.
— Хочеш я подарую тобі це дерево?... Відтепер воно твоє! Приходь до нього, коли захочеш, і кажи: це моє дерево, мені Мефодій подарував його! Хоча що дерево? Ось зоопарк! Він теж твій, я тобі його подарував! І площа твоя! І так і бути: от та зірка теж! Чого вона так рано вилізла? Ану погасити! — Меф натхненно забіг уперед і почав обдаровувати Дафну всім, що бачив.
Дафна посміхнулася. Вона вже зрозуміла, що шоколадки їй не дочекатися. І завтра, мабуть, також. Меф був бідний студент і дарувати міг лише зоопарки та зірки.
Загалом, ось тобі твоє« дякую» та йди гуляй!
Розум не тільки в тому, щоб отримати багато знань, а й у тому, щоб уникнути зайвих.
Все, що відбувається між двома, – нормально. Ненормально — це коли третій починає пхати носа.
Для кохання рідкісні зустрічі радше свято, ніж перешкоди. Вони підгодовують уяву. Чим рідше людину бачиш, тим простіше її любити. Зайвим спілкуванням можна лише зіпсувати.
Вмій слухати! Все, що людина як їй здається, говорить про інших, - вона насправді говорить про себе.
Хто церемониться із собою, з тим не церемоняться інші.
Головне: не бажати чогось надто сильно. Там, де людина перегорає, вона вибивається з сили. Рівне спокійне горіння - ось те, що приносить результат. Чекати треба спокійно, зберігаючи внутрішній жар. Радість – це стан світла та спокою, а не буяння.