Принесли випивку. Гусман розплатився, залишивши великі чайові. Знайомий з усіма, подумав Гонщик, здатний поставити себе на місце офіціантів, вміє читати, що в них на думці, чого вони чекають. Свого роду
співпереживання.
— Ріна завжди докоряла мені, що я хочу від життя занадто малого, — продовжував«просто Гусман».
— Зате принаймні ти не розчаруєшся.
— Що правда, то правда.