Людина – це не тварина. Природа дала йому розум. Розум цей неминуче має розвиватися. А ти гасиш у собі розум. Штучно гасиш. Ти все життя присвятила цьому. І є ще багато людей на Планеті, які гасять свій розум. Вони називаються міщани.

Ти, мабуть, думаєш, що всі міжпланетники переконані небожителі. Неправильно. Ми всі дуже любимо Землю і сумуємо за блакитним небом. Це наша хвороба — туга на блакитному небі. Сидиш десь на Фобосі. Небо бездонне, чорне. Зірки, як алмазні голки, очі колють. Сузір'я здаються дикими, незнайомими. І все навколо штучне: повітря штучне, тепло штучне, навіть вага  твоя і той штучний.