У тебе було якесь уявлення про життя, була якась віра, якесь завдання, ти був готовий до подвигів, страждань і жертв - а потім ти поступово побачив, що світ не вимагає від тебе жодних подвигів, жертв і всякого такого., Що життя - це не велична поема з героїчними ролями і всяким таким, а міщанська кімната, де цілком задовольняються їжею та питтям, кави та в'язанням панчохи, грою в тарок та радіомузикою. А кому треба і хто носить у собі інше, щось героїчне та прекрасне, пошану до великих поетів або пошану до святих, той дурень і донкіхот.

Якщо тобі неодмінно потрібен чийсь дозвіл на твоє задоволення, то ти справді бідолаха.