— Що це за звук? Адже я ніколи не був у такій штуці.
— А я ніколи не був із двома дівчатами одночасно. Але коли цей день настане, я не облажусь.
- Ви Фаррел?
- Так точно. Майстер-сержант Фаррел.
- Майстер-сержант, ви американець.
- Ні, сер, я з Кентуккі.
- Десять хвилин.
- Добре.
- А потім уб'ю тебе.
- Гаразд.
- Вілл!
- Хіба ти не їдеш із Джемом?
- Поїду, але спочатку пообіцяй мені дещо.
Він відвів погляд, і Тесса побачила, як у його зіницях танцюють відбиті язики полум'я.
- Тільки говори швидше, у мене повно важливих справ: після обіду у мене нудьга, увечері - байронічні думи, а вночі - п'яний розгул і мерзенна розпуста.
– Патріот із тебе так собі, – зауважила Тесса. – Хіба не ти щойно вдавався до спогадів про уельські гори?
- Патріот?! - Вілл гидливо скривився. – Знаєш, що таке справжній патріотизм? На згадку про батьківщину я наколов уельського дракона прямо у себе на…
– Сьогодні ти просто в ударі, чи не так, Вільям?! - Перебив Джем, хоча той і не збирався закінчувати фразу.
Де знайти тебе, друже?
А йди-но ти в трущобу,
Знайди собі занозу
Та жвавись, як півник!
Пекельний люес, пекельний люес,
Я давно про нього мріяв!
Не про хворобу, не про хворобу,
Ви - дурні апріорі,
Я про вірш свій - мадригал!
Ви помилилися, а я знав!
Життя — це книга, і попереду на мене чекають тисячі сторінок, яких я ще не прочитала.
- Демонічний сифіліс на обидва ваші будинки! - проголосив він і позіхнув.
- Ну, все, схоже, ми потрапили, - зітхнув Джем. - Нескінченні жарти про сифіліс нам забезпечені!
— Виникли якісь проблеми?
— Запитала проблема.
Ніколи не думав, що доведеться зіграти цю роль. А ось довелося. Я чудово засвоїв урок, і тепер усі мене ненавидять. Але часом здається, ніби я втрачаю себе… ніби моє справжнє«я» вислизає, все найкраще, чесне і щире несуть у порожнечу. Якщо занадто довго вдавати, маска може і прирости! Якщо всім байдуже, як знати, чи існуєш ти?