— Як, щодня разом мало знаєш?..
— Мало. Не знаю, що вона криється під цим спокоєм, не знаю її минулого і не вгадую її майбутнього. Жінка вона  чи лялька, живе чи підробляється під життя? І це мучить мене...

Зустрічі без кохання! Яке закляття лежить над людськими вдачами та поняттями! Ми, сильна стать, батьки, чоловіки, брати і діти цих жінок, ми важливо засуджуємо їх за те, що смітять собою і валяються в багнюці, бігають по покрівлях... Клянемо і розбещуємо в той же час! Ми не озирнемося на самих себе, поблажливо прощаємо собі... собачі зустрічі!... Відкрито, всенародно носимо свою ганьбу, свою нетверезість, страчуючи їх у жінці! Ось де обидві статі повинні довоспитаться один до одного, йти паралельно, не схожі, одні - на собак, інші - на кішок, і обидва разом- На мавп! Тоді й скінчиться цей моральний розлад між двома статями, ця плутанина понять, ці взаємні обмани, нарікання, зради! А то вигадали дві моральності: одну для себе, іншу для жінок.

Без жертв, без зусиль і поневірянь не можна жити на світі: життя не сад, у якому ростуть лише одні квіти.

У жіночій, високій, чистій красі є неодмінно розум. Дурна краса - не краса. Вдивися в тупу красуню, вдивися глибоко в кожну межу її обличчя, в її усмішку. Погляд - краса її помалу перетвориться на разюче неподобство. Уява може на мить захопитися, але розум і почуття не задовольняться такою красою: її місце в гаремі. Краса, сповнена розуму, - надзвичайна сила, вона  рухає світом, вона  виконує історію, будує долі; вона, явно чи таємно, є у кожному події. Красаі грація - це свого роду втілення розуму. Від цього дурепа ніколи не може бути красунею, а погана собою, але розумна жінка часто блищить красою. Краса, про яку я говорю, не матерія: вона  не палить тільки спекою пристрасних бажань: вона  перш за все будить у людині людину, ворушить думку, піднімає дух, запліднює творчу силу генія, якщо сама стоїть на висоті своєї гідності, не витрачає промені свої на дрібниця, не забруднює чистоту...