— Атосе, вона мені сказала, що я її ніколи не забуду. Це правда?
— Так, мій бідний Д'Артаньян, це правда.
— І як тепер жити?
- Так і живіть.
— А якщо в мене не вистачить сили?
— Вистачить.
Минуле ніколи не вмирає.
— А скільки ж у нас мушкетів?
- Чотири!
- А скільки шпаг?
- Чотири!
- А скільки нас? Атос?
- Я!
- Портос?
- Я!
- Араміс?
- Я!
- І Д'Артаньян! Один за всіх та всі за одного!
— Те, що ти бачив...
— Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою!
- Ти ж нічого не бачив!
Що пропонується від щирого серця, треба приймати з чистим серцем.
Знову скрипить потерте сідло
І вітер холодить колишню рану.
Куди вас пан до біса занесло?
Невже вам спокій не по кишені? Час порадуємось на своєму віку.
Красиві і кубок, щасливі меч.
Поки поки похитуючи пір'ям на капелюхах
Долі не раз шепнемо: мерсі боку.
Ніколи майбутнє не видається в такому рожевому світлі, як у ті миті, коли дивишся на нього крізь келих шамбертена.
— Якщо я ще колись поскаржуся, що мені не вистачає пригод...
— Я тебе так відколочу, що ти благатимеш про помилування.
— Я хотів сказати:«Нагадай мені про цей момент», але твоя ідея теж згодиться.
— Чи зустрінуся я з нею колись?
— Пам'ятайте, що тільки з мертвими не можна зустрітись тут, на землі.
Час, милий друг, час принесе зручний випадок, а випадок дає людині подвійні шанси на виграш: чим більше ви поставили, тим більше виграєте, якщо вмієте чекати.