Навіщо відокремлювати себе від коханих стіною брехні?

Кардинал - не дама, розмова піде не про кохання.

— Те, що ти бачив...
— Я не бачив нічого, бо весь ранок був тут, отже, просто не міг нічого бачити, ясно? Повірити не можу, що ти спав із королевою!
- Ти ж нічого не бачив!

— Стіни монастиря… Повітря монастиря!… Мене завжди сюди тягнуло.
— Тягнуло, звичайно, монастир жіночий!

— Якщо я ще колись поскаржуся, що мені не вистачає пригод...
— Я тебе так відколочу, що ти благатимеш про помилування.
— Я хотів сказати:«Нагадай мені про цей момент», але твоя ідея теж згодиться.

— Потрібний хліб і більше! Спекіть ще.
- Це він мені?
- Мені.
— Я думав, що я — пекар.
- У тебе кров на фартуху, думаєш це з круасанів?

Ах, цей Д'Артаньян! – зауважив Араміс. – Він такий схожий на парламентську опозицію, яка каже«ні», а робить«так»