Душа людини — святиня, яку ніхто не має права втоптувати у багнюку. Найстрашніша мука на світі — безсилля, тіло, що зжирає після того, як над душею поглумилися.

Місяцям – місячно, а Мені – Моє.

Тіло - храм душі і в кожному його куточку, до якого ми звертаємося, обов'язково укладені свій дух, своя грація, чарівність і чистота.

А ти чула про тибетське колесо Сансар? Воно постійно обертається, і всі наші почуття та цінності виявляються то внизу, то вгорі. То виблискують на сонці, то потопають у пітьмі. І лише справжнє кохання – вісь цього колеса, а тому не рухається з місця.

У спокої сила.

Поки любиш когось усім серцем — хоч би однієї людини, — у твоєму житті ще залишається надія. Навіть якщо вам не судилося бути разом.

А потім займемося сексом, хіба не зрозуміло? Чим нам ще займатися? Або ти думаєш, що вивалиш мені своє добро, а я тобі:«Ось дякую! Класну штуковину показав. Ну добре, добраніч"?

Головне - сама установка: захищати себе кожен день свого життя. Якщо нездатна відбити напад, ти нічого не стоїш. Твоє ж безсилля поступово зжере тебе з тельбухами.

І все-таки людське життя — одинока штука, але не одиночна. Обірвеш одне життя — а уривок ниточки одразу потягнеться до когось іншого.