— Завжди вчи вірші напам'ять, — сказала вона. — Нехай вони проникають у глибину, в кістковий мозок. Як фтор у воді вони зроблять твою душу невразливою для повільного розкладання світу.
Сподіваючись знайти того, хто зрозуміє тебе, ти станеш безжалісною від розчарувань.
Є тільки одна чеснота - стійкість. Спартанці мали рацію, людина може винести все. Справді нестерпний біль вбиває миттєво.
Не здумай забувати, Астрід: ти — моя дочка і ти — досконалість. Запам'ятала?