— Навіть, якщо ви потрапите на цей поверх, то що робитимете із зомбі? Як вибиратиметеся?
— У нас буде двадцять, майже невразливих зомбі, розберемося.
- У вас не буде ордера.
— Ми не збираємося нікого заарештовувати.
— А якщо хтось спробує завадити?
— Тоді я йому не заздрю.
Напевно, треба радіти, що я така сама. Якщо, я, що й зрозуміла, вивчаючи фільми про зомбі, так це те, що фігово бути частиною натовпу.
Значить, слухай, я раніше вже зустрічалася з хлопцем-зомбі і весь час під різними мізками: я була патологічною брехнею, а він іпохондриком, він був геєм, а я німфоманкою. Тож як на рахунок розділити трапезу?
Але у нас вже є два зомбі, я і Блейн, і тепер може бути третій. Двоє — компанія, а три вже стадо.
— Він на мене глянув, слухай, глянув!
- Обережніше, Джоуї, не дай Боже, завагітнієш, таке він теж може.
— Гей, ця людина врятувала командора від неминучої смерті, а чим ви прославилися?
— Хапанням за дупи, сер. Безпробудним пияцтвом, сер.
Бути зомбі - страшно фігово. Весь світ зіщулюється до однієї точки, ти це розумієш і можеш думати лише про те, де знайти їжу, і як зберегти секрет, і ніхто насправді тебе не знає. Тепер... поцілунки, дотики, секс, кохання, сварки через ковдру - зовсім неможливі - назавжди. Але одного разу я побачив цю прекрасну жінку... Тільки її я бачу у кольорі. Кумедно, бо вона дуже бліда. І раптом знову з'являється надія.
Ти можеш перетворити свої вибачення на гроші і надіслати їм мільйон доларів? Ні? Чудово! Тоді провалюй!