— Тут сліди кінчаються. Незрозуміло, куди вони пішли далі. Зрештою, це нічого не дає.
— Ви маєте рацію, Андерсен. Нічого. Крім розміру взуття, зростання, ходи та швидкості ходьби!

- Хочете чай?
— Дякую.
— Чайник геть там.

- Ганьба Вам, Ватсоне. Місіс Хадсон кине Бейкер стріт? Скоріше Англія впаде!

— Треба викликати поліцію.
- Так. [Стріляє п'ять разів у повітря] Вже їдуть.

— Це ти його довів своїми розмовами
?

— У тебе такий гумор?
— Хотів зламати кригу.
— Веселість тобі не личить — лід звичніший.

- Ти божевільний!
— Щойно здогадався?

Позбавити себе життя - неправильне вираження. Не себе, а когось. Жаліти про неї не ви. Ваша смерть, це завжди випробування для інших. Ваше життя вам не належить. Не робіть замах на неї.

— Слухай, я подумала, коли закінчиш, може…
— Ти нафарбувала губи, до цього на них не було помади.
— Я… трохи оновила її.
— Вибач, що ти казала?
— Я цікавилася, чи ти не хотів би випити кави?
— Чорний, два шматочки цукру, будь ласка, я буду нагорі.

Дивно, як пожежа розкриває наші пріоритети.