Казки краще за правду. Моя блискуча дедукція – блеф. І ні в кого немає  комплексів, раз Шерлок Холмс — пересічна людина.

— Вріж мені по обличчю.
- Врізати тобі?
- Мене що, погано чути?
— Я завжди чую«врежь мені», коли ти кажеш, але зазвичай це підтекст, не більше...

— Я маю блог про ступінь розтяжності різних натуральних волокон.
- Впевнена, читається на одному подиху!

— Ви хоч іноді можете поводитися як дорослі люди?
— Я веду блог в інтернеті, а він забув одягнути штани. Я не дуже сподівався б.

— Він сказав, що купив цю шпильку на вуличному ринку.
- Я не думаю, що це правда ; я думаю, що він украв її.
- Так, схоже на Едді.
— Він не знав її ціни, просто подумав, що вона вам підійде.
— О, і скільки вона коштує?
— Дев'ять... мільйонів... фунтів.

Андерсене, не говори вголос, ти знижуєш IQ всієї вулиці!

Подяка безглузда — вона  лише передчуття майбутніх послуг. (Подяка - марна річ. Вона  лише передчуття майбутніх послуг.)

Для мене таємність вже не існує. Я знаю всі секрети, ядерні коди, можу підірвати країни НАТО за абеткою.

— Тепер серветки... Лебідь чи Сіднейська опера?
— Де ти навчився цього?
— У розслідуваннях можуть стати у нагоді різні навички …
— Не бреши, Шерлок.
— Одного разу я спростував алібі, продемонструвавши складність складання...
— Я не Джон, я знаю, коли ти брешеш.
— Ну гаразд, я навчився на YouTube.

Добрий день. Ви хочете послухати історію сера Хвастуна?
Сер Хвастун був найхоробрішим і найрозумнішим лицарем за Круглим столом. Але невдовзі всі почали трохи втомлюватися від його історій про те, що він найвідважніший, убив найбільше драконів. І тут усі задумалися:«А чи не підбурює він, сер Хвастун?» Дуже схоже. І тоді один із лицарів пішов до короля Артура і сказав:«Ніхто більше не вірить у вигадки, які сер Хвастун складає. Він просто старий брехня і плете гарні небилиці, щоб усі вони захоплювалися.» І тоді у короля з'явилися сумніви. Але на цьому сер Хвастун не позбавлявся проблем. Ні. Це була не остання проблема.
Кінець.