— Я мушу зайнятися справою.
— Ти щойно повернувся, когось загарпунивши, і тобі знову нема?!
- Це було вранці!

- Як ваше стегно?
- Жахливо! Але дякую, що запитали.
— Я й гірше бачила. Правда! Я у морзі працюю.

- Не витріщайтеся!
- Чому? Ви ж витріщаєтеся.
— Обом не можна.

- О, Шерлок! Жоден із нас не був першим, чи знаєш.
— Досить усміхатися.
— Це ж моє весілля! (Ах, Шерлок, ми обидва в нього не перші.
— Досить усміхатися.
— У мене ж сьогодні весілля!)

Людина, яка бачить наскрізь, не може помітити того, чого не існує.

- Джеймс Моріарті - найманець.
- Робочий?
- Так.
— Але не з тих, хто лагодить опалення?
— Ні, з тих, хто майструє бомби та організовує вбивства. Але я впевнений, що над вашим котлом він би попрацював на славу.

— Ти так на метро їхав?
- Ніхто з таксистів мене не брав.

— Бубончик був приречений.
— Ваше милосердя бентежить.
— Знаю, сама себе ненавиджу.

- О, слухай. Може нарешті обійдешся без цього?
- Тобто?
— Я про твій звичай загадково рухати вилицями і піднімати комір нагору. Ти і без цього крутий.
- Я... Я так не роблю!
- Робиш.

Не їм поки що працюю — ситість отупляє.