— Чаю, містере Холмсе?

— Він отруєний, люба?

— У Вас достатньо отрути.

— Чому ви такі недовірливі?
— Відповісти у хронологічному порядку чи в алфавітному?

— Ви неймовірно швидко видужали.
— Так... Так... Сам витяг із себе шрапнель. Мері сказала, у мене був жахливий лікар...
— Що ж, я... надзвичайно... радий, що ви... ммм... ну... з нами...

— Полісмени проробили блискучу роботу, знищивши будь-які докази…
— Так, вони ніколи не проґавлять можливість проґавити можливість.

Потрібно контролювати свої емоції.
Спочатку відвернути жертву. Потім блокувати його джеп... Прямим кросом у щоку. Збити з пантелику. Від шоку він махатиме руками... Виставити блок. І удар у корпус. Блок зліва... Удар у щелепу. І – перелом. Зламати ребра. Вдарити подих. Повністю вибити щелепу... І удар із ногою в діафрагму.
В результаті — дзвін у вухах, щелепа вибита, три ребра тріснуті, чотири зламані. Крововиливи в діафрагмі.
Фізичне відновлення – шість тижнів, повне психологічне відновлення – шість місяців. Можливість начхати в потилицю... нейтралізована.

Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.

З відвагою в серці кидайтеся з криком у бій, кричачи:«За нас Господь і Англія, і Святий Георг!»

Немає нічого незрозумілішого, ніж очевидний факт.

- Лестрейде, а що з труною?
— Ми зараз у процесі його підняття...
— Ясно... На якій стадії процес? Споглядальної?

Взагалі-то, незначні деталі зазвичай найважливіше.