— Ну, я тут на Discovery бачив кльову штуку одну — виявляється, якщо убити морську зірку, вона  потім оживає.
- А морська зірка не в квітчастих шортах була? Є ймовірність того, що ти дивився Спанч Боба.

Ніколи собі не пробачу, якщо з ним щось трапиться, а я не буду поруч, щоб сказати:«Я попереджав!».

- Питання перше. Де мої штани?
— Відповідь лежить на YouTub'і.

- Я просто щасливий за тебе. І за себе. Адже сьогодні ти офіційно, а головне, юридично, стаєш проблемою Емі.
— Не кажи дурниць, Леонарде. Я назавжди залишусь твоєю проблемою.

— Навіщо я вам усе це розповідаю?
— Ну, якщо тобі від цього полегшає, ми дуже рідко тебе слухаємо.

М'яке кошеня, тепле кошеня.
Маленька пухнаста кулька.
Спляче кошеня, щасливе кошеня.
Мур мур мур. (Теплий, пухнастий
кошеня спить.
Згорнувся в клубочок
і бурчить.)

Я вражений, наскільки просунутою стала ваша група - ви вже не боїтеся плисти у відкрите море без страху впасти за край Землі.

— Шелдон, я чекаю на нормальні вибачення.
- Мені шкода, що ти не змогла...
- Ні
- Мені шкода, що моя геніальність...
- Ні.
- Мені шкода, що мило було...
- Шелдон!
— Добре, вибач.

Я хотів провести вечір у товаристві маленької групи з п'яти чоловік, а тепер мені доведеться загубитися в юрбі з шістьох.

Поздоровлення?! За здобуття медалі Ньюкомба?! Так гаразд. У науковому світі це все одно, що учительський смайлик на домі!