Мрії різні... І шляхи їхнього здійснення теж. Виходить, що, вибравши невірний шлях, можна попрощатися з мрією, навіть не наблизившись до неї.

Якщо це рудий, я хочу дізнатися, який тоді помаранчевий.

З тобою світ стає терпимим.

В кінці все буде добре, мамо, ось побачиш...

- Хочеш новину?
- Яку?
— Новина є хороша та погана. Хороша – через пару днів надвір викинуть класний товар.
- Хто сказав?
- Енджел. Він сказав, що він вирішив послабити на час різдвяних свят, як він добрий християнин.
- Ти віриш в це?
— Вірив, доки не почув погану новину.

- Ти знаєш, хто я зараз? Що я не просто самотня вдова, що мешкає в маленькій квартирці, я вже хтось, Гаррі. Усі мене люблять! Скоро мільйони людей побачать мене та полюблять! Я розповім їм про тебе і про свого батька, я розповім їм, як він любить червону сукню і як добре нам було, пам'ятаєш? Заради цього варто прокидатися вранці. Заради цього худнути та бути здоровою. Заради цього одягати червону сукню. Посміхатися заради цього, нарешті. Це наповнює змістом завтрашній день. А що маю, Гаррі? Навіщо мені стелити ліжко і мити посуд? Я це роблю, але навіщо? Я самотня. Сеймер покинув мене, ти покинув мене. Мені нема про кого дбає. Нема про кого. Що в мене є? Я самотня Гаррі. Я стара.
- У тебе єподруги, мамо.
- Це не одне і те ж. Я їм не потрібна. Тобі є, заради кого жити… Ні, Гаррі! Мені подобається так відчувати, мені подобається думати про червону сукню і телебачення, про свого батька і тебе. Тепер, бачачи сонце, я посміхаюся.

- Хочеш я відкрию тобі таємницю?
- Яку?
— Ти найпрекрасніша дівчина на світі…

- Ти чуєш мене, ти бачиш мене?
- Так сер!
— Придатний до роботи.

- Відкрий магазин.
- Не можу.
- Чому?
— Тоді я не маю часу на тебе.

- Я люблю тебе, Гаррі. Завдяки тобі я почуваюся людиною. Начебто... я це я. Я гарна.
- Ти гарна. Ти найкрасивіша дівчина на світі. Ти моя мрія.