— Якщо це сон, то можеш не знімати чоботи та шпагу, якщо не сон...
— Це сон.

- Джек, я хочу запитати, у тебе були і кубки, і вода, і сльоза, ти міг би жити чи не вічно!
— Джерело справді відчуває, Гіббс, але краще не знати, яка мить стане для тебе останньою. Кожен шматочок твого єства живе цією нескінченною таємницею. І хто сказав, що я не житиму вічно? Я той, хто відкрив живе джерело! Я не хочу верховодити долею, Гіббс, мені до душі піратське життя. Я ж капітан Джек Горобець! Кмітаєш?

- Кажуть, ти набираєш команду.
— Раз про це стільки кажуть, мабуть, так і є.

- Стій! Я чекаю на дитину! Твого!
— Не пригадаю щось, щоб ми хоч раз...
— Ти був п'яний!
— До такого я не напиваюся!

Твої слова подібні до туману — заважають тебе розгледіти.

- Визнай, Джеку, ти все ще любиш мене.
— Якби у тебе була сестра чи собака, я вибрав би собаку.

Знаєте це почуття: коли стоїш ось так, на краю урвища — так і тягне стрибнути?... У мене його немає.

— Як тебе взагалі занесло до Іспанського монастиря?
- Я прийняв його за бордель. Легко сплутати.

— Сер, запевняю: вона  справжня чудовисько! Вона  куди небезпечніша за дикого звіра, голодного дикого звіра з гострими іклами і пазурами, пекельного звіра, охопленого жагою помсти...
— Батьку!
- Сонечко!

— Треба діяти тихо, далі я піду сам, раптом твоя нога заскрипить. Терміти ще не завелися?
— О, я дуже ціную твою турботу, Джеку, але все-таки складу тобі компанію.