— А запаси? Я не донесу все.
- Я понесу Гвен.
- Вона  важить удвічі менше.
— Хочеш, щоб я ризикнув безпекою королеви і щось ніс?
- Я візьму її.
- Вона  моя дружина.
— Я обережний.

— Нам не вистачало тебе у таверні. Персиваль зламав серу Бреннісу зап'ястя.
- Весело було.
- Сер Бренніс не особливо.

- Я Гвіневра, але більшість людей звуть мене Гвен. Я служниця леді Моргани.
- Правильно. Я Мерлін. Але більшість людей називають мене«ідіот».

— Думаєш, Утер подякує тобі за таке зцілення? Швидше повісить.
— Утер не змінить своє ставлення до магії, але якщо Артур дозволить магією вилікувати батька, то його ставлення зміниться, він зрозуміє, що магію можна використати на благо.

- МЕРЛІН!
— Позбався його.
— Гаюсе, не бачив мого нікчемного слугу?
— Боюся, ні.
- Точно?
— Може, він у таверні?
— Таверна, звісно... Ну, він у мене потанцює! [Артур іде]
— Навіщо про таверну?
— сказав перше, що спало на думку.
— Наступного разу говори друге.

— Намагаєшся командувати?
- Так, сир.
- Подобається, так?
— Загалом приємно.

Ти ведеш шляхетну людину на смерть, Один, ти не король, ти звичайний злочинець.

- Ти не одягнений!
- Від тебе нічого не приховаєш.

Благородство визначається вчинками, а чи не походженням.

- Мерлін, у тебе є якісь таланти?
— Ні, зате від природи я добродушний і чуйний.