... Ти заслуговуєш на людину, яка тебе любить кожною клітиною своєї душі, яка думає про тебе постійно, кожну хвилину кожного дня проводить з думкою про те, що ти зараз робиш, де ти, з ким ти і чи все у тебе добре. Тобі потрібна людина, здатна допомогти тобі здійснити твої мрії і захистити тебе від твоїх страхів. Людина, яка поважає тебе, любить тебе всю, цілком, і особливо твої недоліки. Тобі потрібна людина, яка може зробити тебе щасливою по-справжньому, такою щасливою, коли ти не ходиш, а пурхаєш у повітрі.

Усі казкові монстри ховаються під ліжками, а монстри реального світу ховаються за масками освіченості та інтелігентності.

...Прислухайся до свого серця, слідуй своєму природному чуття, і воно виведе тебе куди треба.

... Ти здивуєшся, наскільки легко вранці вставати з ліжка, якщо потрібно робити те, що не викликає бажання викинутися у вікно.

Втім, завжди здається хорошим те, що вже минуло, або те, що ще не настало! Завжди добре там, де нас немає.

Коли тобі щось приносить задоволення, то пошуки цього теж приносять задоволення. Я б сказав, що половину будь-якого життя займають пошуки того, що приносить задоволення, - і, можливо, це найприємніша половина. Тому що найпрекрасніша річ у світі – це коли шукаєш і знаходиш, з цим можуть зрівнятися лише нові пошуки.

Вони увійшли до лабіринту з двох різних кінців і всі тридцять хвилин проблукали серед дзеркал, намагаючись відшукати один одного. Нарешті зійшлися у квадратній кімнаті. Все класно, мільйон відбитків у будь-яких ракурсах. Але... тільки влаштували, тільки налагодилися, як почулися кроки сторожа. Сім годин, час закривати. Довелося згортатися у темпі. Жанна була в такому заводі, що навіть розплакалася. Чоловікові те, що вони своє завжди отримають. Але вона, бідолаха, за цю десятиденку зголодніла сповна. За весь час встигла закінчити лише один раз. Серед бухти, на човні, зоряної ночі. Так закричала, що чайки з води злетіли. Одну ніч подружжя таки провели разом, але було не до кохання. Це коли Жан за вечерею черепашками отруївся. Вона  потай прокралася до нього в кімнату. Жахливо шкодувала його. Ліки подіяли не відразу, Жан кожні п'ять хвилин бігав у туалет. Потім, коли він, знесилений, заснув, вона  сиділа поруч із ліжком і просто дивилася на нього. Дивно, але, можливо, це був найщасливіший момент всього медового тижня.