Ганна Борисова. Там

Вони увійшли до лабіринту з двох різних кінців і всі тридцять хвилин проблукали серед дзеркал, намагаючись відшукати один одного. Нарешті зійшлися у квадратній кімнаті. Все класно, мільйон відбитків у будь-яких ракурсах. Але... тільки влаштували, тільки налагодилися, як почулися кроки сторожа. Сім годин, час закривати. Довелося згортатися у темпі. Жанна була в такому заводі, що навіть розплакалася. Чоловікові те, що вони своє завжди отримають. Але вона, бідолаха, за цю десятиденку зголодніла сповна. За весь час встигла закінчити лише один раз. Серед бухти, на човні, зоряної ночі. Так закричала, що чайки з води злетіли. Одну ніч подружжя таки провели разом, але було не до кохання. Це коли Жан за вечерею черепашками отруївся. Вона  потай прокралася до нього в кімнату. Жахливо шкодувала його. Ліки подіяли не відразу, Жан кожні п'ять хвилин бігав у туалет. Потім, коли він, знесилений, заснув, вона  сиділа поруч із ліжком і просто дивилася на нього. Дивно, але, можливо, це був найщасливіший момент всього медового тижня.

Цитата з книги Там, автор Ганна Борисова