Це не та казка, яку ти собі уявляла, але ніщо в житті не буває казкою. Пам’ятай, трава не зеленіша на іншому боці. Вона зеленіша там, де ти вирішиш її полити.

Щойно жінка вийшла з крамниці, Голлі перевернула табличку на дверях на «Зачинено» і побігла нагору шукати дошку. На щастя, у коморі розміром із кімнату Гаррі Поттера під сходами було не так уже і багато місць, де можна сховати речі. Після хвилинного повзання на колінах дівчина витягла зпід шафи дошку в дерев’яній рамці. Під нігті забилося павутиння та пилинки, але навіть увесь бруд світу не зміг би стерти усмішку з її обличчя. Це має бути весело!

Голлі протерла дошку вологою ганчіркою, знайшла крейду в шухляді біля каси та взялася до роботи. Безперечно, малювати було в рази приємніше, ніж цілими днями набирати цифри на комп’ютері.

«Які приховані спогади ти знайдеш усередині?» — написала вона. Дівчина не була чемпіонкою світу з каліграфії, але літери в неї виходили чіткі і рівномірні. Навіть якщо це приведе лише на одного покупця більше, воно того варте.

— Голлі, люба, немає нічого поганого в тому, щоб ризикувати. Якщо хочеш це зробити, ти маєш трохи відпустити ситуацію. Доведеться довіряти іншим людям. І тобі потрібно навчитися довіряти собі, якщо хочеш зберегти свою мрію.

Тоді як інші батьки дарували своїм діткам на день народження модні іграшки і шикарних ляльок, Голлі отримувала кулінарні книги, часто із загнутими кутиками, з плямами, що свідчило про наміри їхнього попереднього власника спробувати втілити свої кухарські фантазії. Зранку в день свого народження, розпакувавши всі подарунки, вона просила батьків приготувати їй щось смачненьке до свята (зазвичай щось солодке), і мама з татом, хай як скрутно в них було з фінансами, завжди примудрялися зібрати всі потрібні інгредієнти: стручки ванілі, темний шоколад, подвійні вершки — та що завгодно. Лише у двадцять років до неї дійшло, що саме після таких святкувань родина була змушена тугіше затягнути паски: протягом кількох тижнів вони харчувалися сочевичним супом або грінками поваллійськи, приготованими з домашнього хліба та тонких, немов папір, шматочків сиру...