Олександр Сергійович Пушкін. Руслан і Людмила

Що ж наша бранка тепер!
Тремтить як лист, дихнути не сміє;
Холодіють персі, погляд темніє;
Миттєвий сон біжить з очей;
Не спить, подвоїла увагу,
Нерухливо дивиться в темряву...
Все похмуро, мертве мовчання!
Лише серця чує тріпотіння...

Докладніше

Олександр Сергійович Пушкін. Руслан і Людмила

Беріться - тільки обережно.
Але ви, суперники в коханні,
живіть дружно, якщо можна!
Повірте мені, друзі мої:
Кому долею неодмінною
Дівоче серце судилося,
Той буде милий на зло всесвіту;
Сердитися безглуздо і смішно.

Докладніше