Олександр Сергійович Пушкін. Руслан і Людмила

Що ж наша бранка тепер!
Тремтить як лист, дихнути не сміє;
Холодіють персі, погляд темніє;
Миттєвий сон біжить з очей;
Не спить, подвоїла увагу,
Нерухливо дивиться в темряву...
Все похмуро, мертве мовчання!
Лише серця чує тріпотіння...

Цитата з книги Руслан і Людмила, автор Олександр Сергійович Пушкін