Марк Твен. Пригоди Гекльберрі Фінна
Ну, думаю, була не була: візьму та й скажу цього разу правду, хоч це все одно що сісти на барило з порохом і підірвати його з цікавості — куди полетиш?
Ну, думаю, була не була: візьму та й скажу цього разу правду, хоч це все одно що сісти на барило з порохом і підірвати його з цікавості — куди полетиш?
Потім вона почала проповідувати про пекло, а я візьми та й скажи, що добре б туди потрапити.
... а коли дізнався, що в нас в Америці такий штат, де негру дозволяють голосувати, я взяв та й не пішов, сказав, що більше ніколи не голосуватиму. Постає питання, чому цього негра не продадуть з аукціону?
Це все сміття, погань; і погань ті люди, які своїм друзям сиплють бруд на голову і піднімають їх на сміх.
Немає кращого способу провести час, коли скучиш: заснеш, а там, дивишся, куди і нудьга поділася.
— Гек, адже ці наші королі — справжні шахраї! Ось вони що таке - справжні шахраї!
— Ну, а я що тобі говорю: майже всі королі шахраї, справа відома.
Особи, які намагатимуться знайти у цій розповіді мотив, будуть віддані під суд; особи, які спробують знайти в ньому мораль, будуть заслані; особи, які спробують знайти в ньому сюжет, будуть розстріляні.
Чому ваші судді не вішають убивць? Бо бояться, як приятелі засудженого не пустили їм кулю в спину, та так воно і буває. Ось чому вони завжди виправдовують убивцю.
Тільки молитва не йшла у мене з язика. Та й як же інакше? Нема чого й намагатися приховати це від Бога. І від самого себе теж. Я знав, чому в мене мова не повертається молитися. Тому що я кривив душею, не по-чесному чинив — ось чому. Вдавався, ніби хочу виправитися, а в найголовнішому гріху не покаявся. Вголос казав, ніби я хочу вчинити як треба, щиро кажучи, ніби хочу піти і написати господині цього негра, де він знаходиться, а в глибині душі знав, що все брешу, і Бог це теж знає. Не можна брехати, коли молишся, це я зрозумів.