Марк Твен. Пригоди Гекльберрі Фінна

Тільки молитва не йшла у мене з язика. Та й як же інакше? Нема чого й намагатися приховати це від Бога. І від самого себе теж. Я знав, чому в мене мова не повертається молитися. Тому що я кривив душею, не по-чесному чинив — ось чому. Вдавався, ніби хочу виправитися, а в найголовнішому гріху не покаявся. Вголос казав, ніби я хочу вчинити як треба, щиро кажучи, ніби хочу піти і написати господині цього негра, де він знаходиться, а в глибині душі знав, що все брешу, і Бог це теж знає. Не можна брехати, коли молишся, це я зрозумів.

Цитата з книги Пригоди Гекльберрі Фінна, автор Марк Твен

Схожі цитати

Додати коментар

Залишити коментар

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий