Не знаю, навіщо треба чути кілька разів на день ті самі молитви, але знаю, що це потрібно. А знаючи, що це потрібно, знаходжу радість у них.

Господи, підтримай нас весь довгий день, поки не подовжаться тіні, і не настане вечір, не вляжеться мирська суєта, не вщухне лихоманка життя, і не буде завершено денну роботу. Тоді пошли нам у свій невимовній милості мир, спокій і святе відпочинок.

У дитинстві я благав бога про велосипед... потім зрозумів, що бог працює по-іншому... я вкрав велосипед і почав благати бога про прощення.

Деякі думки – ті самі молитви. Є миті, коли душа, незалежно від положення тіла, – на колінах.

Я молився, щоб вона  не могла жити без мене.

О Боже! Даруй мені чистоту серця і непорочність помірності, але не поспішай!

При аварійній посадці моліться, будь ласка, напівголосно, щоб не заважати іншим пасажирам.

Люди приймають все так серйозно, що це стає тягарем для них. Вчіться більше сміятися. Як на мене, сміх так само святий, як і молитва.

Ну, що, перестав розмовляти з уявним другом?

Мої молитви стандартні: благаю, господи, відкрий моє серце, пішли мені знак, адже ми обидва знаємо – я за життя дурний.